Відійшов у Вічність,-так важко це казати. Тому що Він з нами, наш пан Василь, Василь Кріп.При світлій пам’яті до останніх днів,
при служінні церкві до останніх тижнів, вірний Україні через усе життя. |
![]() |
Дев’яносто три-це не вік. Скільки би Госпoдь не відміряв,- людині непросто покидати цей світ. При всіх незручностях, проблемах ми любимо життя. Як важливо виконати свою місію на цій землі. Пан Василь- незмінний дяк. Він заснував цю церкву рaзом із групою небайдужих українців у такому недалекому і вже далекому 56-му. Він покірно, ретельно, відповідально служив нам і Богові усі ці роки. Не напоказ, не для слави, а просто задля обов’язку перед собою, людьми і Всевишнім.
У 1910-му пан Василь прийшов у цей світ. Важко уявити його немовлям, дитиною, хлопцем, бо всі ми його запам’ятли уже неюним. …Напевно, вони зустрілися із ним-усі, хто ділив із ним дитинство, юність, хто виховував його патріотом, хто брав участь із ним у визвольних бойових діях. Напевно, із ним зустрілися батьки, брати і сестри. Нам всім ще доведеться переступити цю межу. А поки що пан Василь залишив нам багато незавершених справ у церкві, а в житті кожен має пройти свою тернисту негладку стежку. А пан Василь буде жити із нами завжди у цьому маленькому скромному, з такою любов’ю виготовленому іконостасі. У цих маленьких воротах до Раю. Хай стануть вони кладочкою, хвірточкою,-щиро й гостинно відчиеною для Вас до цієї Вічної Небесної Країни. Хай Бог прийме Вашу душу- там, де немає ні болів, ні смутку, ні зітхання, а життя вічне. Амінь.
Громада української греко-католицької церкви Зарваницької Божої Матері .
М. Сіетл штату Вашингтон. США