Відійшов у Вічність,-так важко це казати. Тому що Він з нами, наш пан Василь, Василь Кріп.При світлій пам’яті до останніх днів, при служінні церкві до останніх тижнів, вірний Україні через усе життя.

 

Дев’яносто три-це не вік.  Скільки би Госпoдь не відміряв,- людині непросто покидати цей світ.  При всіх незручностях, проблемах  ми любимо життя.  Як важливо виконати свою місію на цій землі.  Пан Василь- незмінний дяк.  Він заснував цю церкву рaзом із групою небайдужих українців у такому недалекому і вже далекому 56-му.  Він покірно, ретельно, відповідально  служив нам і Богові усі ці роки. Не напоказ, не для слави, а просто задля обов’язку перед собою, людьми і Всевишнім.

У 1910-му пан Василь прийшов у цей світ.  Важко уявити його немовлям, дитиною, хлопцем, бо  всі ми його запам’ятли уже неюним.   …Напевно, вони зустрілися із ним-усі, хто ділив із ним дитинство, юність, хто виховував його патріотом, хто брав участь із ним у визвольних бойових діях.  Напевно, із ним зустрілися батьки, брати і сестри.  Нам всім ще доведеться переступити цю межу. А поки що пан Василь залишив нам багато незавершених справ у церкві, а в житті кожен має пройти свою тернисту негладку  стежку.  А пан Василь буде жити із нами завжди у цьому маленькому скромному, з такою любов’ю виготовленому іконостасі.  У цих маленьких воротах до Раю.  Хай стануть вони кладочкою, хвірточкою,-щиро й гостинно відчиеною для Вас до цієї Вічної Небесної Країни.  Хай Бог прийме Вашу душу- там, де немає ні болів, ні смутку, ні зітхання, а життя вічне.  Амінь.

Громада української греко-католицької церкви Зарваницької  Божої Матері .

М. Сіетл  штату Вашингтон.  США